Економіка розвитку систем

ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ, ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗВІТНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Світлана Бессонова, Вікторія Сурган — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

Трансформація систем фінансового обліку, оподаткування та звітності сільськогосподарських підприємств стала важливою складовою модернізації аграрного сектору в контексті цифровізації та європейської інтеграції. Актуальність дослідження визначається необхідністю адаптації систем обліку та оподаткування сільськогосподарських підприємств до нових інституційних умов, технологічних змін та міжнародних стандартів звітності. Цифрова трансформація суттєво впливає на організацію облікових процесів, механізми податкового адміністрування та формування фінансової звітності, що вимагає розробки нових методологічних підходів до управління обліковою та аналітичною інформацією. Метою статті є вивчення теоретичних та методологічних основ трансформації фінансового обліку, оподаткування та звітності сільськогосподарських підприємств під впливом цифрових технологій та процесів європейської інтеграції. У дослідженні аналізуються інституційні передумови модернізації систем обліку в аграрному секторі та визначаються ключові фактори, що визначають необхідність інтеграції сучасних цифрових інструментів у практику обліку та звітності. У статті обґрунтовано, що специфіка сільськогосподарського виробництва, включаючи біологічні активи, сезонність виробничих циклів та високий рівень природних та ринкових ризиків визначає необхідність гнучкої та адаптивної системи обліку, здатної забезпечувати достовірну фінансову інформацію для прийняття управлінських рішень. Стандарти звітності, посилення вимог до прозорості та аудиту, а також поступове впровадження ESG та нефінансової звітності суттєво змінюють інституційне середовище сільськогосподарських підприємств. Зроблено висновок, що інтеграція цифрових технологій із сучасними механізмами бухгалтерського обліку та управління податками сприяє підвищенню прозорості, ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Впровадження цифрових систем бухгалтерського обліку та адаптація фінансової звітності до міжнародних стандартів створюють основу для сталого розвитку аграрного сектору та його ефективної інтеграції в європейський економічний простір.

ФІНАНСИ СТРАХОВИКА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ: РОЛЬ СТРАХОВИХ РЕЗЕРВІВ, БАЗПЕКИ ТА ФІНАНСОВИХ ІННОВАЦІЙ

Олена Борисюк, Андрій Петриняк — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти цифровізації управління ризиками у діяльності страхових компаній в умовах сучасних економічних викликів, глобалізації фінансових ринків та інтенсивного розвитку інформаційних технологій. Обґрунтовано, що традиційні підходи до оцінки, аналізу та контролю ризиків поступово втрачають свою ефективність через низьку швидкість обробки інформації, обмежені аналітичні можливості та значний вплив людського фактора. Визначено, що цифровізація виступає ключовим чинником трансформації системи управління ризиками, забезпечуючи якісно новий рівень прийняття управлінських рішень, підвищення оперативності реагування на загрози та мінімізацію можливих фінансових втрат. Особливу увагу приділено аналізу сучасних цифрових фінансових інструментів, зокрема технологій Big Data, штучного інтелекту, машинного навчання, Internet of Things та blockchain, які дозволяють здійснювати глибокий аналіз великих обсягів даних, виявляти приховані закономірності, прогнозувати ризикові події та підвищувати рівень прозорості страхових операцій. Досліджено, що використання цих технологій сприяє автоматизації бізнес-процесів, зниженню операційних витрат, підвищенню точності оцінки ризиків та вдосконаленню системи внутрішнього контролю. Розкрито основні етапи цифрової трансформації управління ризиками, які включають проведення аналізу та аудиту існуючих процесів, вибір оптимальних технологічних рішень, їх інтеграцію у бізнес-процеси, підготовку та навчання персоналу, а також впровадження систем безперервного моніторингу та вдосконалення. Доведено, що цифровізація управління ризиками виступає стратегічним напрямом розвитку страхових компаній, оскільки сприяє зміцненню їх фінансової стійкості, підвищенню рівня економічної безпеки та конкурентоспроможності на ринку страхових послуг. Узагальнено, що впровадження інноваційних цифрових рішень формує основу для сталого розвитку страховиків в умовах цифрової економіки та забезпечує їх ефективне функціонування в довгостроковій перспективі.

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРИНЦИПІВ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМ КАПІТАЛОМ ІТ-КОМПАНІЙ У УМОВАХ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Антон Ванін — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

У статті розглянуто трансформацію принципів управління людським капіталом в ІТ компаніях у контексті розвитку цифрової економіки. Автор акцентує увагу на зміні парадигми від традиційної моделі менеджменту до стратегічного управління інтелектуальними ресурсами, що стають ключовим джерелом формування доданої вартості. Показано, що цифровізація бізнес процесів зумовлює виникнення кваліфікаційного розриву: з одного боку, автоматизація та впровадження штучного інтелекту призводять до вивільнення працівників із рутинними компетенціями, з іншого — спостерігається гострий дефіцит кадрів у високотехнологічних сферах (AI, ML, хмарні архітектури, кібербезпека). У цьому контексті стратегічне управління персоналом має орієнтуватися на розвиток внутрішніх екосистем навчання, рескілінг та апскілінг, стимулювання менторства й інтеграцію AI інструментів у робочі процеси. Дослідження підкреслює важливість формування крос функціональних «ролей майбутнього» та опанування високорівневих когнітивних навичок — критичного мислення, креативності, здатності до комплексного вирішення проблем і лідерства. Автор доводить, що успішне масштабування ІТ компаній стримується не браком технологічних інструментів, а відсутністю адаптивної стратегії управління людським капіталом. У статті наведено порівняльний аналіз цифрового розвитку різних регіонів світу за індексами WDCR, NRI та IDI, що демонструє лідерство Європи, Америки та Азійсько Тихоокеанського регіону, а також відносно сильний людський капітал України при низькому рівні мережевої готовності. Особливу увагу приділено принципам трансформації управління: випереджаючому задоволенню інтелектуальних потреб, переходу до гнучких самоорганізованих структур (Agile управління), превентивному пошуку рішень та розвитку творчого мислення. Підкреслено, що цифрова компетентність перестає бути лише професійною вимогою, а стає стратегічною перевагою компаній. Висновки статті окреслюють необхідність інвестування у людський капітал як у головний ресурс цифрової економіки, формування внутрішніх освітніх стратегій та гнучких моделей управління, здатних відповідати глобальним викликам і забезпечувати конкурентоспроможність ІТ сектору України на світовому ринку.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ТРАНСФЕРТНИМ ЦІНОУТВОРЕННЯМ В УКРАЇНІ

Ганна Грищук, Володимир Краснопольський — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

Статтю присвячено дослідженню інформаційно-аналітичного забезпечення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням в Україні як ключового інструменту протидії розмиванню податкової бази в умовах глобалізації, цифровізації та дії воєнного стану. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі міжнародних груп компаній у формуванні податкових надходжень, ускладненням бізнес-ланцюгів, підвищенням мобільності капіталу та необхідністю справедливого розподілу податкового навантаження між юрисдикціями. За умов обмежених фінансових ресурсів держави особливого значення набуває здатність податкових органів ефективно застосовувати аналітичні інструменти для виявлення ризикових операцій і обґрунтування контрольних рішень. Метою статті є визначення змісту та особливостей інформаційно-аналітичної складової податкового контролю за трансфертним ціноутворенням і оцінка її впливу на результативність контрольних процедур та зниження податкових ризиків. У дослідженні застосовано методи аналізу й синтезу, порівняльний, логічний і системний підходи, а також абстрагування і структуризацію для формування цілісного бачення сучасної моделі контролю. Встановлено, що податковий контроль за трансфертним ціноутворенням в Україні трансформувався від формальної перевірки цін до комплексного аналітичного процесу, орієнтованого на оцінку економічної сутності операцій, аналіз ланцюгів створення вартості та розподілу функцій, активів і ризиків між пов’язаними особами. Обґрунтовано визначальну роль інформаційно-аналітичного забезпечення, яке базується на інтеграції податкових, митних, відкритих і міжнародних джерел інформації та реалізується через ризик-орієнтований підхід до відбору платників. SWOT-аналіз дозволив виокремити сильні сторони системи (нормативну визначеність, формалізацію процедур, впровадження цифрових інструментів) і слабкі сторони (обмежені можливості зіставного аналізу в умовах воєнного стану, високу вартість комплаєнсу), а також окреслити загрози та напрями розвитку. PEST-аналіз виявив ключові політичні, економічні, соціо-культурні й технологічні чинники впливу на організацію контролю. Практична цінність результатів полягає у можливості їх використання для вдосконалення аналітичних процедур, підвищення ефективності ризик-орієнтованого моніторингу та управління податковими ризиками.

РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ ГУМАНІТАРНИХ КЛАСТЕРІВ: РЕФЛЕКСИВНЕ ТА АДАПТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

Олег Демків, Руслан Савчинський, Анна Кудринська — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

Здійснено соціологічну концептуалізацію гуманітарного кластеру як специфічної організаційної форми мережевого governance в умовах війни, затяжної кризи, багаторівневої невизначеності та нормативного тиску. Показано, що ефективність кластерної координації залежить не лише від стабільності процедур і безперервності операцій, а й від здатності системи навчатися, переосмислювати управлінські рамки, працювати зі зворотним зв’язком і зберігати інституційну пам’ять. Метою статті є розроблення концептуальної рамки аналізу резильєнтності гуманітарних кластерів через поєднання підходів соціології організацій, адаптивного та рефлексивного governance, а також дискусій про підзвітність і навчання в гуманітарній сфері. Методика дослідження ґрунтується на концептуальному синтезі положень соціології організацій, узагальненні нормативних і практичних підходів до гуманітарної координації та інтерпретації ролі систем MEAL, цифрових інструментів і механізмів підзвітності в архітектурі управління. Доведено, що резильєнтність гуманітарного кластеру є емерджентною властивістю архітектури управління, а не похідною від індивідуальної витривалості персоналу, формального дотримання донорських вимог чи технічної ефективності процедур. Обґрунтовано, що ключовими співконститутивними спроможностями такої архітектури є респонсивність і рефлексивність: перша забезпечує своєчасне зчитування та врахування сигналів середовища, друга – перегляд способів їх інтерпретації, критеріїв релевантності й управлінських рамок. Показано, що системи MEAL, KPI, цифрові платформи, механізми скарг і зворотного зв’язку, а також моделі взаємодії з донорами слід розуміти як складові інфраструктури governance, через яку сигнали контексту переводяться у зміну практики. Практична цінність статті полягає в запропонованій багатовимірній рамці оцінювання резильєнтності гуманітарного кластеру, придатній для використання керівниками гуманітарних програм, кластерними координаторами, MEAL-фахівцями та менеджерами партнерських організацій для вдосконалення управлінських процедур, індикаторного дизайну, координаційних механізмів і процесів інституційного навчання.

СТРАТЕГІЧНА АДАПТАЦІЯ ТА ФОРМУВАННЯ АНТИКРИЗОВОЇ СТРАТЕГІЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ТА РЕГУЛЯТОРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анна Коваленко, Наталія Ваніна — Thu, 08 May 2025 00:00:00 +0000

У статті досліджено особливості стратегічної адаптації фармацевтичного бізнесу України в умовах воєнного стану та регуляторних трансформацій у 2022–2026 роках. Обґрунтовано, що поєднання воєнних ризиків, логістичних обмежень, фінансової нестабільності та посилення регуляторних вимог формує середовище тривалої стратегічної невизначеності, у межах якого традиційні моделі стратегічного управління втрачають прикладну ефективність і потребують концептуального переосмислення. Дослідження базується на системному аналізі галузевих звітів, аналітичних матеріалів та наукових публікацій, що дозволило виявити ключові тенденції та закономірності трансформації фармацевтичного сектору. Проаналізовано основні напрями адаптації фармацевтичних компаній, зокрема логістичну диверсифікацію, портфельну оптимізацію, регуляторну адаптацію, фінансову стабілізацію та підвищення організаційної гнучкості, які розглядаються як взаємопов’язані елементи інтегрованої системи антикризового управління. Показано, що антикризова стратегія фармацевтичного бізнесу в умовах війни формується як багаторівнева система управлінських рішень, спрямованих на забезпечення операційної безперервності, зниження чутливості до зовнішніх шоків, підвищення керованості ризиків і узгодження економічних інтересів підприємств із соціальними пріоритетами держави у сфері охорони здоров’я. Особливу увагу приділено ролі регуляторних трансформацій як чинника не лише обмеження, а й стратегічного відбору, що визначає конкурентоспроможність фармацевтичних компаній у довгостроковій перспективі. Обґрунтовано доцільність переходу від реактивних антикризових заходів до сценарного стратегічного управління, яке забезпечує адаптивність підприємств в умовах тривалої турбулентності та створює передумови для підтримання стратегічної життєздатності галузі. Наукова новизна дослідження полягає в інтегрованому розгляді воєнних, регуляторних і ринкових чинників у межах єдиної логіки формування антикризової стратегії у фармацевтичному секторі. Отримані результати можуть бути використані у практиці стратегічного управління фармацевтичними компаніями, а також слугувати аналітичною основою для подальших досліджень розвитку галузі в умовах затяжної нестабільності та регуляторних змін.

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ

Оксана Ковалик, Каннань Ван, Кун Лі — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

В умовах глобалізації, яка супроводжується геополітичною нестабільністю, збройними конфліктами та структурними порушеннями у глобальних ланцюгах поставок, інтернаціоналізація бізнесу стає критичною умовою для виживання підприємств та їх довгострокової конкурентоспроможності. Метою статті є розробка аналітичної та методологічної бази для стратегічного планування інтернаціоналізації бізнесу в умовах геополітичної напруженості та ринкової нестабільності. Дослідження базується на комплексному методологічному підході, який поєднує теоретичне узагальнення, аналітичний синтез, порівняльну оцінку стратегічних моделей та систематичну інтерпретацію процесів інтернаціоналізації. У дослідженні застосовується структурований аналіз інструментів стратегічного планування, логічне моделювання рішень щодо виходу на міжнародний ринок та якісна оцінка організаційних, фінансових, логістичних та маркетингових компонентів міжнародної експансії. Особлива увага приділяється адаптивним методам планування, які доцільно використовувати в умовах високого ризику та воєнного часу. Запропоновано структуровану послідовність етапів стратегічного планування, що підкреслює взаємозалежність між аналізом ринку, вибором стратегії виходу, організацією ланцюга поставок, управлінням фінансовими ризиками та маркетинговою адаптацією. Дослідження демонструє, що гнучкість, диверсифікація, постійний моніторинг та прийняття рішень на основі сценаріїв значно підвищують стійкість підприємств, які працюють в умовах нестабільності. Результати також підкреслюють зростаючу важливість стратегічних інструментів, які дозволяють підприємствам пом’якшувати геополітичні, фінансові та логістичні ризики, зберігаючи при цьому стратегічну узгодженість. Практична цінність статті полягає в тому, що запропоновану структуру можуть використовувати менеджери, підприємці та стратегічні планувальники, які займаються розвитком міжнародного бізнесу. Результати можуть бути використані для покращення прийняття стратегічних рішень, зниження операційних та фінансових ризиків, а також розробки більш стійких стратегій інтернаціоналізації, адаптованих до нестабільних та високоризикованих глобальних середовищ. Дослідження також може служити методологічною основою для подальших прикладних досліджень та ініціатив корпоративного стратегічного планування.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО УПРАВЛІНСЬКОГО МИСЛЕННЯ: ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ДЛЯ СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ

Марія Марків — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

Актуальність теми дослідження зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій та необхідністю адаптації українського середнього бізнесу до нових економічних реалій, обтяжених наслідками війни та жорсткою глобальною конкуренцією. Сучасні управлінці функціонують в умовах значного навантаження операційними завданнями, що обмежує їхню здатність до формування нестандартних управлінських рішень та довгострокового бачення розвитку. У цьому контексті використання штучного інтелекту розглядається не просто як технологічний тренд, а як інструмент підвищення ефективності управлінської діяльності та оптимізації використання ресурсів менеджера. Метою статті є комплексне обґрунтування ролі штучного інтелекту як каталізатора формування стратегічного та інноваційного підходу до управління шляхом делегування алгоритмам рутинних бізнес-процесів, а також формування практичних рекомендацій щодо алгоритму імплементації ШІ-рішень у діяльність компаній середнього бізнесу. Методика дослідження базується на інтеграції системного та процесного підходів із застосуванням проблемно-орієнтованого алгоритму. Дослідження відходить від суто теоретичного аналізу та фокусується на емпіричному досвіді застосування прикладних програмних рішень, розглядаючи впровадження технологій за логічним ланцюгом: ідентифікація управлінської проблеми, підбір релевантного інструменту та вимірювання отриманого результату. Результати дослідження засвідчують, що використання штучного інтелекту доцільно розглядати як інструмент підсилення управлінської діяльності, а не як фактор витіснення людського потенціалу. Встановлено, що автоматизація генерації контенту, командної комунікації та проєктного менеджменту за допомогою таких рішень, як великі мовні моделі, екосистеми колаборації та ERP-системи модульного типу, дозволяє суттєво економити робочий час. Обґрунтовано необхідність поступової інтеграції інновацій у робоче середовище та розвитку нових управлінських компетенцій, зокрема ефективної взаємодії з інтелектуальними системами. Практична цінність статті полягає у розробці конкретного механізму дій для керівників середнього бізнесу. Запропоновано підхід до впровадження інновацій, що передбачає цілеспрямований добір інструментів відповідно до конкретних управлінських завдань, підкреслено доцільність використання вимірюваних показників для оцінки ефективності впроваджених рішень (зокрема економії часу, динаміки продажів та покращення комунікаційних процесів). Надані рекомендації дозволяють вітчизняним підприємствам підвищити свою конкурентоспроможність на ринку завдяки зміщенню фокусу управлінської діяльності з мікроменеджменту на креативне стратегічне мислення.

ВПРОВАДЖЕННЯ WEB 3.0 ТА ФІНАНСОВА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ КОМПАНІЙ ІЗ СПИСКУ FORTUNE GLOBAL 500

Андрій Мельник — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

Метою статті є дослідження зв’язку між впровадженням Web 3.0 та фінансовою результативністю компаній, що входять до Fortune Global 500. Актуальність дослідження зумовлена тим, що у сучасній науковій літературі Web 3.0 переважно розглядається як технологічний або концептуальний феномен, тоді як його зв’язок із конкретними економічними результатами діяльності великих корпорацій залишається недостатньо вивченим. Особливу увагу приділено оцінюванню того, чи пов’язане впровадження Web 3.0 з вищими показниками доходів, прибутку, ринкової вартості та рентабельності компаній. Емпіричною базою дослідження стали відкриті дані про компанії Fortune Global 500 за 2024 рік. У межах дослідження компанії було поділено на дві групи: ті, що впроваджують Web 3.0, і ті, що не демонструють впровадження. До аналізу включено показники річного доходу, прибутку, ринкової вартості, активів, чисельності працівників та галузевої приналежності. Для досягнення поставленої мети використано методи описової статистики, t-тести для незалежних вибірок, U-тест Манна–Вітні, χ²-аналіз, кореляційний аналіз Спірмена та регресійне моделювання. Установлено, що компанії, які впроваджують Web 3.0, у середньому демонструють вищі показники фінансової результативності порівняно з тими, хто не демонструє впровадження. Зокрема, вони характеризуються вищими значеннями річного доходу, прибутку, ринкової вартості та кращими показниками рентабельності. Водночас підтверджено, що рівень впровадження Web 3.0 істотно відрізняється залежно від галузі: найбільша інтенсивність спостерігається у технологічно орієнтованих секторах. Виявлено також позитивний, хоча й слабкий, зв’язок між розміром компанії та ймовірністю впровадження Web 3.0. Отримані результати дають підстави говорити про наявність статистично значущого зв’язку між впровадженням Web 3.0 та фінансовою результативністю, однак не дозволяють робити однозначні висновки щодо причинно-наслідкового характеру цього зв’язку. Результати дослідження можуть бути використані керівниками компаній, інвесторами та суб’єктами формування економічної політики для оцінювання Web 3.0 як індикатора цифрової готовності, інноваційної спроможності та конкурентного позиціонування компаній. Для великого бізнесу це означає, що впровадження Web 3.0 доцільно розглядати не лише як технологічний тренд, а як складову ширшої стратегії адаптації до цифрової економіки. Наукова новизна статті полягає в тому, що впровадження Web 3.0 розглядається як емпірично вимірювана стратегічна змінна та аналізується у взаємозв’язку з показниками фінансової результативності на основі великої вибірки провідних корпорацій світу. Це дає змогу поглибити наукові уявлення про роль Web 3.0 у процесах цифрової трансформації, стратегічного менеджменту та розвитку маркетингових спроможностей компаній.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ НА ОСНОВІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ФАКТОР ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Яніслава Нижниченко — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти інтеграції штучного інтелекту в систему управління бізнес-процесами (BPM) в умовах цифрової трансформації. Цифрову трансформацію обґрунтовано як парадигмальний зсув у логіці управління, що трансформує механізми створення цінності, бізнес-моделі та принципи прийняття рішень, тоді як BPM виступає інфраструктурною основою цих змін. Показано, що інтеграція штучного інтелекту забезпечує перехід до когнітивно-адаптивного управління, в межах якого бізнес-процеси набувають здатності до самонавчання, прогнозування та динамічного налаштування. Визначено ключові тенденції цифровізації, зокрема data-driven management, екосистемні бізнес-моделі та безперервні інновації. У цьому контексті підприємства дедалі більше розглядаються як відкриті адаптивні системи, що функціонують у цифрових екосистемах, де створення цінності базується на обміні даними, мережевій взаємодії та безперервній аналітичній підтримці.Систематизовано основні бар’єри інтеграції штучного інтелекту в BPM, зокрема інфраструктурну фрагментарність, низьку якість даних, організаційну інерцію та дефіцит компетенцій. Обґрунтовано їх системну взаємозалежність, що доводить: ефективність впровадження залежить від узгодженості компонентів управлінської системи. Наголошено, що дисбаланс між технологічними можливостями, архітектурою процесів та управлінськими практиками суттєво знижує ефективність інтелектуалізації та трансформаційних процесів. Розроблено концептуальну модель інтеграції штучного інтелекту, яка відображає перехід від автоматизації до інтелектуалізованого управління, а також запропоновано механізм її реалізації на засадах системної цілісності, поетапності та адаптивності. Модель підкреслює важливість синхронізації цифрової інфраструктури, систем управління даними та бізнес-процесів як передумови ефективного впровадження AI. Обґрунтовано, що впровадження моделі забезпечує формування інтелектуально-адаптивної ефективності, підвищує якість управлінських рішень, забезпечує проактивне управління та посилює інноваційну спроможність підприємства, формуючи нову якість сучасного менеджменту.

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ЧАСОМ ЯК ФАКТОР КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В ЕПОХУ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Соломія Огінок-Копильчак, Андрій Лесюк — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

У статті досліджено впровадження сучасних інструментів тайм-менеджменту в бізнес-операції в умовах цифровізації та інформаційного перевантаження. Ефективність залежить від раціонального використання робочого часу; неструктуроване управління знижує продуктивність, збільшує частку «роботи заради роботи» та спричиняє втрату конкурентних переваг. На основі галузевих звітів за 2025–2026 роки (Microsoft, McKinsey, Deloitte) у дослідженні визначено ключові «поглиначі часу» (неефективна комунікація, цифрові відволікання, надмірні наради), що впливають на продуктивну роботу. Розкрито потенціал агентних ШІ-процесів (AI Agentic Workflows) та ШІ-планувальників для оптимізації рутинних операцій і управління завданнями. Впровадження ШІ-рішень скорочує час на повторювані завдання на 45–60%, переорієнтовуючи людський капітал з операційної діяльності на аналітику, стратегічне планування та інновації. Особливу увагу приділено матриці Ейзенхауера, системам тайм-трекінгу (наприклад, Yaware) та техніці «Помодоро». Матриця перерозподіляє завдання для зменшення «термінового хаосу» та зміщення фокусу на стратегічну діяльність. Тайм-трекінг представлено як об'єктивний макроаналітичний інструмент для виявлення прихованих втрат часу, визначення реальної ємності робочого дня та запобігання професійному вигоранню. Наголошено, що моніторинг часу має слугувати основою для оптимізації процесів, а не інструментом мікроменеджменту. Техніку «Помодоро» розглянуто крізь призму емпіричних досліджень, що підтверджують її позитивний вплив на когнітивну продуктивність, концентрацію та стійкість до розумової втоми. Деталізовано критичну роль правильних мікроперерв (перезавантаження мозку) та негативний вплив цифрових подразників під час відпочинку. Окреслено рекомендації щодо циклічного планування робочого дня та управління «помідорами» для глибокої роботи. Сформульовано комплекс рекомендацій для підприємств: перехід до інтелектуальних агентних робочих процесів; використання тайм-трекінгу як макроаналітичного інструменту; впровадження стратегій захисту глибокої роботи (Deep Work) зі структурованими комунікаційними протоколами для мінімізації відволікань. Зроблено висновок, що системне управління часовими ресурсами, яке поєднує ШІ-орієнтовані рішення та перевірені методології, є критично важливим для підвищення продуктивності персоналу, стійкості бізнесу та довгострокової конкурентоспроможності.

МЕХАНІЗМ ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК ПІДПРИЄМСТВ

Тетяна Ясінська, Сінь Мі — Fri, 08 May 2026 00:00:00 +0000

Актуальність теми оцінювання вартості торговельної марки зумовлена її роллю як ключового нематеріального активу, що формує конкурентоспроможність компанії, впливає на фінансові результати її діяльності та значною мірою визначає вартість бізнес-структури загалом. Оціночна вартість є необхідною при укладанні угод купівлі-продажу торговельної марки або бізнесу загалом, для залучення інвестицій, постановки торговельної марки на баланс, прийняття ефективних управлінських рішень, наданні прав користування торговельною маркою третім особам, юридичному вирішенні спорів тощо. Метою представленого у статті дослідження є розроблення механізму оцінювання вартості торговельної марки. Методологічною основою дослідження є системний підхід, аналіз і синтез, спостереження, порівняльний аналіз та метод експертних оцінок. У статті висвітлено особливості відображення торговельної марки у фінансовій звітності підприємства, розроблено механізм оцінювання вартості торговельної марки бізнес-структури. В рамках розробленого механізму сформульовано та описано принципи оцінювання вартості торговельної марки, зокрема, такі як відповідність Міжнародним стандартам оцінки, законодавчим, регуляторним та іншим вимогам у юрисдикції об’єкта оцінювання; відповідність цільовому використанню цільовим користувачем; максимізація використання спостережуваних вхідних даних; контроль якості процесу оцінювання; концепція найкращого використання. Проаналізовано переваги та недоліки застосування ринкового, дохідного та витратного підходів до оцінювання вартості торговельної марки, на основі чого зроблено та обґрунтовано висновок щодо пріоритетності застосування дохідного підходу. Охарактеризовано особливості методів оцінювання вартості активів в рамках дохідного підходу. Запропоновано та описано етапи процесу оцінювання вартості торговельної марки. Розкрито джерело, зміст та вплив на вартість торговельної марки ефекту синергії при поєднанні бренду з іншими активами бізнес-структури. Практична цінність проведеного у статті дослідження полягає у можливості використання запропонованого механізму власниками та менеджерами бізнес-структур для оцінювання вартості бренду та бізнесу загалом з метою залучення інвесторів, кредиторів, прийняття ефективних управлінських рішень тощо.